Урок №2

Тема: Основні інформаційні процеси, їх характеристика та моделі. Інформаційні системи, їх види. Апаратне та програмне забезпечення інформаційної системи. Інтелектуальна власність та авторське право. Етика і право при створенні та використанні інформаційних ресурсів. Інформаційні технології в освіті.

Матеріал для вивчення:

Інформаційні технології засновані на реалізації інформаційних процесів

Розглянемо кожний із цих процесів:

Збирання даних. Найпоширенішим методом отримання відомостей про природу й суспільство є спостереження. Інформація, зібрана в результаті спостережень, має переважно описовий характер, тобто є якісною. Для здобуття кількісних даних застосовують вимірювання.

Пошук даних. Сьогодні найбільшим загальнодоступним сховищем різноманітних даних є всесвітня мережа Інтернет. У мережі Інтернет пошук відомостей здійснюється за допомогою автоматизованих пошукових систем.

Опрацювання даних. Зібрані з різних джерел дані опрацьовуються: вивчаються, порівнюються, оцінюються, піддаються логічному аналізу або перетворенню за певними правилами. Результатом цих дій є створення нових даних — винайдення розв’язку поставленої задачі, формулювання висновку.

Подання даних. Подання даних полягає в їх перетворенні у форму, найбільш зручну для усвідомлення та використання. Вибір форми подання даних залежить від їхнього призначення, можливого способу або мети застосування.

Зберігання даних. Для зберігання й передавання дані записують на носій. Носій даних — це матеріальний об’єкт, який застосовується для зберігання і (або) передавання даних.

Передавання даних. У будь-якому процесі передавання даних завжди можна виділити таких його учасників: того, хто надає відомості та є їхнім джерелом; того, хто приймає відомості та є їхнім споживачем (таких може бути декілька); канал зв’язку, за яким здійснюється передавання даних.

Використання даних. Використання даних є основою будь-якої цілеспрямованої діяльності людини. Використання відомостей і даних полягає у прийнятті на їхній основі обґрунтованих рішень.

Захист даних. Захист даних полягає в запровадженні заходів з метою запобігання втрати, пошкодження або зловмисного використання збережених даних.

 

Сукупність пристроїв і програм, призначених для зберігання, опрацювання, подання та передавання даних різного типу, називають інформаційною системою.

До інформаційних систем належать апаратна та інформаційна складові.

Сукупність апаратних пристроїв і технічних засобів для передавання даних називають її апаратною складовою (англ. hardware — жорсткий виріб). Інформаційну складову (англ. software — м’який, ніжний виріб) можна розглядати як сукупність програм і даних. Сукупність описів правил управління пристроями інформаційної системи та опрацювання даних називають її програмною складовою, або програмним забезпеченням, а самі описи — програмами.

Класифікація інформаційних систем проводиться за певними ознаками. Наприклад, за призначенням розрізняють інформаційні системи:

 для управління підприємством, організацією, що дають змогу збирати та опрацьовувати потрібні дані;

 для підтримки прийняття рішень, призначені для накопичення та аналізу даних, необхідних у різних сферах діяльності людей;

 інформаційно-пошукові системи, необхідні для пошуку потрібних даних у базах даних та обчислювальних системах;

 інформаційно-довідкові системи, що забезпечують користувачів довідковою інформацією;

 системи опрацювання даних, необхідні для опрацювання та архівування великих обсягів даних.

Інтелектуальна власність — це результати інтелектуальної діяльності та засоби індивідуалізації, які охороняються законом.

Розглянемо основні характеристики інтелектуальної власності.

  1. Інтелектуальна власність нематеріальна. У цьому її головна й найважливіша відмінність від власності на речі (власність у класичному сенсі). Якщо у вас є річ, ви можете користуватися нею самі або передати в користування іншій особі. Однак неможливо одночасно використовувати одну річ удвох незалежно одне від одного. Якщо ви володієте інтелектуальною власністю, то можете використовувати її самі й одночасно надати права на неї іншій особі. Причому цих осіб можуть бути мільйони, і всі вони можуть незалежно одна від одної використовувати один об’єкт інтелектуальної власності.
  2. Інтелектуальна власність є абсолютною. Це означає, що одній особі — власнику прав — протистоять усі інші особи, які без згоди власника авторських прав не мають права використовувати об’єкт інтелектуальної власності. Причому відсутність заборони використовувати об’єкт не вважається дозволом.
  3. Нематеріальні об’єкти інтелектуальної власності втілюються в матеріальних об’єктах. Купуючи диск із музикою, ви стаєте власником речі, але не правовласником музичних творів, які на ньому записані.

Тому ви маєте право робити все що завгодно з диском, але не з музикою. Неправомірно, наприклад, буде змінювати музичний твір, аранжувати або обробляти його іншим чином без згоди автора.

Авторським правом регулюються відносини, що виникають у зв’язку зі створенням і використанням творів науки, літератури та мистецтва.

Програмне забезпечення є об’єктом інтелектуальної власності, усі права на яке належать тому, хто його створював, або компанії-розробнику. Це право захищається Законом України «Про авторське право та суміжні права». За цим законом під час продажу програмного забезпечення розробник не передає кінцевому користувачеві свої права на певну програму, а лише дозволяє використовувати (ліцензує) цю програму.

На жаль, не всі програмні продукти, що розповсюджуються, є легальними. З юридичної точки зору до піратського програмного забезпечення належать усі комп’ютерні програми, які розповсюджуються, встановлюються на комп’ютери й використовуються з порушенням умов їхньої ліцензійної угоди. Наприклад, самостійно створені копії ліцензійної програми перестають бути легальними, а подібні дії є порушенням авторських прав і передбачають правову відповідальність.

Інформаційна етика пов’язана з моральними проблемами, що виникають у зв’язку з розвитком і застосуванням інформаційних технологій.

Інформаційна етика є складовою комп’ютерної етики.

Комп’ютерна етика пов’язана з розглядом технічних, моральних, юридичних, соціальних, політичних і філософських питань. Проблеми, аналізовані в ній, можна розділити на кілька груп.

  1. Проблеми розробки моральних кодексів для комп’ютерних професіоналів і простих користувачів, чия робота пов’язана з використанням комп’ютерної техніки.
  2. Проблеми захисту прав власності, авторських прав, права на особисте життя і свободу слова щодо сфери інформаційних технологій.
  3. Група проблем, що виникають з появою комп’ютерних злочинів, визначенням їхнього статусу, тобто переважно правові проблеми.

Зазначені проблеми є лише частиною комп’ютерної етики.

Можна виділити такі шляхи використання інформаційних технологій в освіті:

 підвищення кваліфікації викладачів у галузі сучасних інформаційних технологій;

 інформатизація процесу навчання й виховання;

 оснащення системи освіти технічними засобами інформатизації;

 створення сучасного національного інформаційного середовища та інтеграція в нього установ освіти;

 створення на базі сучасних інформаційних технологій єдиної системи дистанційної освіти в Україні;

 участь України в міжнародних програмах, пов’язаних із впровадженням сучасних інформаційних технологій в освіту.

Домашнє завдання:

«Інформатика» підручник для 9 класу загальноосвітніх навчальних закладів (авт. Морзе Н.В., Барна О.В., Вембер В.П.)

Стор 10 – 15.